«Я в інтернет не заходжу, я в ньому живу...»
Чи не щоденним обрядом людини стає сьогодні відвідування персональної сторінки у соціальних мережах. Таке спілкування особливо популярне серед молоді, яка забуває, що на вулиці вирує справжнє життя і закривається у своїх інтернет-сторінках. Справді, в останні роки в наше життя досить швидко ввійшли новітні технології, котрі дозволяють спілкуватися, отримувати інформацію та розважатися не виходячи з дому. А ще кілька років тому інтернет був лише ресурсом для отримання інформації, нині ж для багатьох людей він став розважальним центром. Через такі новації психологи б’ють на сполох, адже люди забувають про спілкування в реальному світі та справжній відпочинок з сім’єю чи друзями.
За словами практикуючого психолога Чернівців Марини Богач, через інтернет у людини виникає певна «ломка» і, щоб її подолати, вона повинна на кілька годин заходити в «павутину». «Таким чином у людей виникає депресія, нервозність, замкнутість. Поки що психологи детально не вивчили подібні інтернет-розлади, однак людей з таким захворюванням, на жаль, дуже багато. Інтернет-залежні мало рухаються, тому в них починає розвиватися гіпокінезія, тобто вимушене зменшення обсягу довільних рухів внаслідок недостатньої рухової активності, – каже психолог.
Як зазначає Марина Богач, у соціальних мережах стосунки між людьми часто призводять до втрати власного «Я». Таким чином людина може загратися і реальне життя здаватиметься їй нудним і сірим.
Чернівчанин Ілля Морозевич перевтілення через соціальну мережу відчув на собі. Кілька років тому чоловік зареєструвався у одній з соціальних мереж. Вписав свої дані, завантажив фотографії, знаходив друзів. Через щоденне перебування у «соціалці»не помітив, як змінився. Згодом виявилось, що він стає залежним від інтернету. «Я закинув навчання, звільнився з роботи. Мене тягнуло у соціальну мережу. Там я був, наче супермен, не такий, як у реальному житті. Я почував себе сильним і невразливим. Щодня завантажував нові фото, оновлював інформацію про себе, знайомився з новими людьми. Була навіть віртуальна дівчина, з якою рік зустрічався в інтернеті. Загалом я в інтернет не заходив, я там жив», – розповідає Ілля.
Змінити власне ставлення до спілкування у мережі хлопцю допомогла сестра, яка змусила його поїхати з нею на відпочинок і відчути смак реального життя. «Ілля пізно лягав спати, він щодня перебував в інтернеті. З часом його здоров’я почало погіршуватися. Коли не було інтернету, він злився, з усіма сварився», – каже Іванка Морозевич. За словами Іллі, на відпочинку він побачив, як вирує справжнє життя і що варто жити в реальному світі. Відтак, хлопець видалив свій аккаунт.
«Діти найбільше піддаються інтренет-спілкуванню. Не рідко на сторінках дванадцятирічних дітей можна побачити сумні статуси про несправедливий світ, втрачене кохання та перші сексуальні стосунки. У ще не сформованому організмі уже починаються психічні розлади, діти мріють про самогубство та хизуються першим сексуальним досвідом. Тому батькам потрібно не лише обмежувати перебування дитини за комп’ютером, а й перевіряти її персональну сторінку – у яких спільнотах вона перебуває, з ким спілкується та які інтернет- сторінки відвідує», – радить Марина Богач.
На жаль, мережі часто стають заробітком для шахраїв. Вони реєструються під вигаданими іменами і оглядають сторінки інших користувачів. У тенета таких шахраїв у недалекому 2011 році потрапила сторожинчанка, яка довірилась незнайомцю в інтернеті й надіслала йому кілька своїх фотографій. Шахрай скористався цим і змонтував фотографію дівчини у непристойному вигляді. А щоб її фотографії не потрапили в інтернет, вимагав шість тисяч євро. Родичі дівчини мусіли звернутись за допомогою до правоохоронців і шантажиста спіймали під час передачі коштів.
За словами начальника відділу боротьби з кіберзлочинністю УМВС України у Чернівецькій області Олександра Раренка, найбільша помилка людей у тому, що на своїх персональних сторінках вони відкрито виставляють інформацію про себе. «Такі люди частіше впадають в око шахраям. Найбільше від них страждають ті, які намагаються продати ту чи іншу річ через соціальні мережі. Шахраї телефонують до людини і кажуть, що хочуть придбати річ, але перед цим продавець має продиктувати номер свого рахунку і надати пін-код картки, на котру мають бути переказані кошти. Таким чином люди позбуваються власних грошей», – говорить Олександр Веніамінович.
Отож виходить, що добра справа інтернет-спілкування дедалі частіше завдає шкоди людям. І хоч сьогодні без інтернету, як мовиться, і ні туди, і ні сюди, маємо обмежувати час перебування в інтернеті, не піддаватися на спокуси віртуального життя. А ще пам’ятати про інтернет-шахраїв, які щомиті можуть скористатися нашою довірливістю.
Дмитро ЛУКАНЮК
За словами практикуючого психолога Чернівців Марини Богач, через інтернет у людини виникає певна «ломка» і, щоб її подолати, вона повинна на кілька годин заходити в «павутину». «Таким чином у людей виникає депресія, нервозність, замкнутість. Поки що психологи детально не вивчили подібні інтернет-розлади, однак людей з таким захворюванням, на жаль, дуже багато. Інтернет-залежні мало рухаються, тому в них починає розвиватися гіпокінезія, тобто вимушене зменшення обсягу довільних рухів внаслідок недостатньої рухової активності, – каже психолог.
Як зазначає Марина Богач, у соціальних мережах стосунки між людьми часто призводять до втрати власного «Я». Таким чином людина може загратися і реальне життя здаватиметься їй нудним і сірим.
Чернівчанин Ілля Морозевич перевтілення через соціальну мережу відчув на собі. Кілька років тому чоловік зареєструвався у одній з соціальних мереж. Вписав свої дані, завантажив фотографії, знаходив друзів. Через щоденне перебування у «соціалці»не помітив, як змінився. Згодом виявилось, що він стає залежним від інтернету. «Я закинув навчання, звільнився з роботи. Мене тягнуло у соціальну мережу. Там я був, наче супермен, не такий, як у реальному житті. Я почував себе сильним і невразливим. Щодня завантажував нові фото, оновлював інформацію про себе, знайомився з новими людьми. Була навіть віртуальна дівчина, з якою рік зустрічався в інтернеті. Загалом я в інтернет не заходив, я там жив», – розповідає Ілля.
Змінити власне ставлення до спілкування у мережі хлопцю допомогла сестра, яка змусила його поїхати з нею на відпочинок і відчути смак реального життя. «Ілля пізно лягав спати, він щодня перебував в інтернеті. З часом його здоров’я почало погіршуватися. Коли не було інтернету, він злився, з усіма сварився», – каже Іванка Морозевич. За словами Іллі, на відпочинку він побачив, як вирує справжнє життя і що варто жити в реальному світі. Відтак, хлопець видалив свій аккаунт.
«Діти найбільше піддаються інтренет-спілкуванню. Не рідко на сторінках дванадцятирічних дітей можна побачити сумні статуси про несправедливий світ, втрачене кохання та перші сексуальні стосунки. У ще не сформованому організмі уже починаються психічні розлади, діти мріють про самогубство та хизуються першим сексуальним досвідом. Тому батькам потрібно не лише обмежувати перебування дитини за комп’ютером, а й перевіряти її персональну сторінку – у яких спільнотах вона перебуває, з ким спілкується та які інтернет- сторінки відвідує», – радить Марина Богач.
На жаль, мережі часто стають заробітком для шахраїв. Вони реєструються під вигаданими іменами і оглядають сторінки інших користувачів. У тенета таких шахраїв у недалекому 2011 році потрапила сторожинчанка, яка довірилась незнайомцю в інтернеті й надіслала йому кілька своїх фотографій. Шахрай скористався цим і змонтував фотографію дівчини у непристойному вигляді. А щоб її фотографії не потрапили в інтернет, вимагав шість тисяч євро. Родичі дівчини мусіли звернутись за допомогою до правоохоронців і шантажиста спіймали під час передачі коштів.
За словами начальника відділу боротьби з кіберзлочинністю УМВС України у Чернівецькій області Олександра Раренка, найбільша помилка людей у тому, що на своїх персональних сторінках вони відкрито виставляють інформацію про себе. «Такі люди частіше впадають в око шахраям. Найбільше від них страждають ті, які намагаються продати ту чи іншу річ через соціальні мережі. Шахраї телефонують до людини і кажуть, що хочуть придбати річ, але перед цим продавець має продиктувати номер свого рахунку і надати пін-код картки, на котру мають бути переказані кошти. Таким чином люди позбуваються власних грошей», – говорить Олександр Веніамінович.
Отож виходить, що добра справа інтернет-спілкування дедалі частіше завдає шкоди людям. І хоч сьогодні без інтернету, як мовиться, і ні туди, і ні сюди, маємо обмежувати час перебування в інтернеті, не піддаватися на спокуси віртуального життя. А ще пам’ятати про інтернет-шахраїв, які щомиті можуть скористатися нашою довірливістю.
Дмитро ЛУКАНЮК
52 коментарі
Однобока стаття. Цілковитий негатив. Вам би новини для ТСН писати.
також страждаюті ті громадяни, які намагаються здійснити покупки на відстані. Якщо ви уважно читали матеріал, то пояснювати далі не буду. Словом вдумайтесь…
Можливо краще подумати над там, як зробити так, щоб діти ДОБРОВІЛЬНО займалися спортом, ходили в гуртки і тд.
Тотальне, вибачте за вираз, «задротство» каже про погане реальне суспільство, а не зле та підступне віртуальне.
Все залежить виключно від батьків. Є 100500 способів і 100500 засобів не допустити дітей до забороненого контенту в інтернеті. Але якщо батькам все одно, то яка принципова різниця чи діти дивляться порно в інтернеті, чи курять або нюхають клей на вулиці?
Ну і жодна книга не замінить таке джерело інформації як інтернет. А далі вже все в руках людини…
І накінець ось в тему цитата(перевірити не маю часу, так що може і не цитата) Рея Бредбері.
«People are idiots. They made a lot of stupid things: costumes for dogs, marketing managers and stuff like the iPhone, getting nothing but a sour aftertaste. If we'd worked to develop science, explore the Moon, Mars and Venus… who knows what the world would have been like? Humanity would be able to travel through space, but it chose consuming instead — drinking beer and watching soap operas.»
* побудувало , яка своїми масштабами вражає;
* висадило на Марс супер-лабораторію у вигляді з міні ядерним реактором на борту;
* побудувало літак, і може облетіти всю планету;
* створило безпілотні літаки і , які вже курсують дорогами США.
* навчилось (інтегрувати електроніку в живий організм, яка розвиваючись інтегрує електронні модулі в свій організм);
* побудувало , які вже вміють оцінювати ситуацію, ;
* побудувало , які реагують на голосові команди, можуть нести 180кг, розвивати швидкість до 40км/год;
* поставило в кожен будинок комп'ютер потужніший за всі комп'ютери NASA разом взяті в 70-ті роки;
* розробило прототип ;
І справді, що це таке в порівнянні з майже голлівудською висадкою на Місяць і всім тим металобрухтом який запускали в космос?
І продовжуючи по списку — сонячні батареї були винайдені раніше, тепер їх просто модернізують, атомні підводні човни і льодоходи використовувались у США та СРСР ще в 1970-их рр., безпілотна техніка — розробка попередніх десятиліть (не буду нагадувати, що радянський космічний човник «Буран» у 1988 р. здійснив повністю автоматичний політ у космос і успішну посадку — і не йде в жодне порівняння з сучасними мініатюрними БПЛА), робото-техніка започаткована і стала частиною індустрії ще в другій пол. XX ст. Тобто, по суті, єдині видатні досягнення епохи Інтернету (а головне — завдячуючи (sic) Інтернету) — це самі ж комп'ютери, деякі задачі, які були ними обчислені, персональні гаджети і системи контролю над потоками переважно особистої та комерційної інформації.
P.S. Прототип квантового комп'ютера — це ще не квантовий комп'ютер і не серійно вирішені ним задачі. Варто аргументувати працюючими зразками — тими досягненнями, які стали нормою. І, звісно: що таке космічний «металобрухт», якщо нині його вже не здатні навіть повторити.
Є багато поколінь сонячних батарей, не варто все гребти в одну купу. У 1985 році всі встановлені потужності сонячних батарей всього світу становили 21 МВт. В 2010 році потужності тільки однієї Німеччини — 17320 МВт, Іспанії — 3892МВт. Різні покоління сонячних батарей повністю відмінні між собою, вони базуються на різних сонячних елементах. Єдине що їх об'єднує, це те що вони перетворюють енергію сонця. А сонце, по Вашій логіці, «баян» зі стажем в 4,57 млрд років.
«Буран» був безпілотним, але без жодного натяку на штучний інтелект. На сьогодні, якщо мова йде про безпілотні авто, то йде мова про штучний інтелект, який здатний реагувати на зовнішні обставини. Це як порівнювати «машинку на пульті» і штучний інтелект.
P/S: Вертикальний зліт для літака в рази небезпечніший за звичайний, немає сенсу впроваджувати технологію для громадських літаків.
Наві обсерваторії базуються на ІННОВАЦІЙНИХ цифрових технологіях, яких не було в ні в 80-х, ні 90-х.
А, що робити на Місяці і навіщо було на нього летіти. Це ж була звичайна показуха, яка немала сенсу. Дуже невдалий приклад.
Однак польоти на Місяць мали і практичне значення як апробація технологій з освоєння і заселення космосу, віднайдення нових ресурсів, яких на Землі, при стрімкому зростанні населення, залишається все менше. Аналогічним є вивчення Арктики та Антарктики, хоча найближчим часом вони не будуть заселені — та і глобальне потепління на початку історії їх освоєння ніхто не міг передбачити. Однак виявилось, що саме та купка країн, що вкладались у цю на перший погляд «марну», хоча і героїчну справу, тепер є головним гравцями на цьому полі — і головними претендентами на розподіл шельфів і суходолу з усіма витікаючими наслідками.
А тоді це було задля того, щоб потішити власне его, не більше. Якщо така подія справді мала місце і ми не бачили «голлівудське кіно».
Так от, з точки зору людства, Curiosity це значно краще, безпечніше і дешевше ніж відправляти на Марс чи місяць людей. Це значно більший прорив ніж показушний політ на Місяць.
Радянський автоматичний апарат «Луноход-1», перший у своїй серії і перший планетохід в історії, маса 756 кг, працював на поверхні Місяця з 1970 по 1971 рр.:
Звісно, сучасні апарати досконаліші, але сутнісно за 42 роки в цій сфері нічого не змінилось.
Авто 1900 року:
Електромобіль Tesla 2011 року:
І сказати: За 111 років нічого не змінилось, ті ж 4 колеса, так?
Порівняй «Вікінг» і «Curiosity». Що значить практично «не просунулось»? Між цими апаратами просто прірва в технологічному аспекті. Це як порівнювати спис з балістичною ракетою.
«Контроль» за малими архітектурними формами, туалетами та продажем коноплі чи можливість дерибанити землю — це сакральна мрія чєрновіцкої еліти…
Ця еліта більш зловіща за світовий уряд… «внутрішній ворог»)))
2) Не повинні висаджуватись на Марс пілотовані апарати. В цьому немає ніякого сенсу, принаймні зараз. Curiosity може функціонувати десятки років і виконувати свою місію. Людям ж треба створити купу умов для проживання, а це в першу чергу величезні витрати.
Інтернет не добрий і не поганий сам по собі. Питання в тому, що є певні особливості для певних категорій людей, для яких віртуальний світ може стати більш реальним, ніж навколишній — це все може закінчитися не дуже весело.