Ленін за двісті п’ятдесят гривень
або Як буковинці заробляють на минулому
Радянський союз уже давно канув у Лету, залишивши після себе хрущовки, сумні недобудовані заводи, сяючу лисину Леніна на тодішніх металевих рублях, відкидні ножі, дитячі ляльки та іншу совкову атрибутику.
Однак з минувшиною не все так однозначно.Для одних людей її артефакти – це згадка про тодішні часи, для інших – спосіб заробітку. Нині на Буковині «блошині» ринки не рідкість, і саме тут можна продати чи купити раритетні картини, колекційні видання книг чи монет, почути спогади людей про старі часи. Автор цих рядків також помандрував таким ринком, що знаходиться в обласному центрі на вулиці Зеленій. Проходячи повз ряди старих речей, зловив себе на думці, що потрапив у невеликий музей раритетних цінностей, спогадів та реліквій. Помічаю бабусю, яка сидить на невеликому дерев’яному стільці й сумно дивиться на людей. Поряд із собою старенька розіклала старі вази, столові прибори та кілька годинників. Звертаю увагу на медалі біля її ніг. «Яка ціна нагород? Чи можу поглянути на них?», – питаю у бабусі. Жінка гірко зітхнула і тремтячими руками передала мені дві медалі. У руках відчув їх важкість. На лицевій стороні однієї викарбувано золотою фарбою: «За отвагу». На іншій – «За боевые заслуги». «Якщо заплатите сорок гривень за кожну, то я згодна віддати», – каже бабуся. Виявляється, бойові нагороди вже мають нову, ринкову ціну...
Відтак познайомилися – жінку звати Марія Голуб’як. Щонеділі їде до Чернівців з Мамаївців Кіцманського району, торгувати на ринок «Верхній». «Мій чоловік – ветеран Великої вітчизняної війни. Помер кілька років тому. Багато речей, котрі не потрібні, намагаюсь продати, бо викидати шкода. Медалі чоловіка мені особливо дорогі, хотіла б зберегти, та не можу нічого вдіяти – потрібні кошти на лікування. Держава допомогу не надає, пенсії малі, тож виживаю, як можу», – розповідає Марія Василівна.
Недалеко від нагородного краму бачу вицвілу ляльку та плюшевого ведмедика. За словами жінки, це іграшки її сина, який помер у трирічному віці від застуди.
Уздовж рядів звернув увагу на дідуся, який стояв поряд з ламповою магнітолою. «За двісті гривень віддам. Колись під неї ми з дружиною вперше танцювали на вечорницях, тоді й одразу освідчився їй. Не хочу продавати, бо коли дивлюсь на магнітолу, одразу згадую дружину», – каже чернівчанин Олег Роман. Понишпоривши у кишені, дідусь витягнув ще кілька невеликих ламп, як запасні, поглянув на музичний пристрій і ледь стримав сльози: «Лампи до магнітоли віддам безкоштовно».
На ринку помітив і невеликий бюст Леніна. Його власник – немолодий уже чоловік – також торгував всіляким крамом, віддаючи за безцінь майже раритетні речі. Платівки фірми «Мелодия» – по п’ятнадцять гривень за кожну, ламповий телевізор – за п’ятдесят, невеликий плакат з Юрієм Гагаріним – за двадцять. За Леніна ціна особлива. «Двісті п’ятдесят гривень», – відповів чоловік на моє запитання.
На базарі не тільки торгують, але й спілкуються. Як-от з приводу раритетної військової атрибутики. Чоловік продавав солдатські чоботи часів Другої світової війни, фляжки для води, портсигари, навіть солдатські каски з помітними слідами війни. «Каску за чотириста гривень віддам, чоботи – за двісті», – каже продавець. Так, військова атрибутика і справді користується на блошиному ринку великим попитом. Тут можна придбати й командирський годинник всього за триста гривень, ножі-штики – за сто, гільзи від патронів – від сорока гривень…
На ринку можна побачити й перші радянські касетні плеєри, що були в моді ще у наших батьків, старовинну люстру, котра, мабуть, бачила не одне переродження Чернівців, біжутерію, склянки, одяг буковинських паняночок та срібні й мідні хрестики, каблучки...
Підвищеним попитом на «блошиному» ринку користуються монети минулих століть. Особливо легко купити і продати металеві рублі з зображенням вождя, річниці Великої Перемоги чи Олімпійських ігор. Їх ціна – від п’ятнадцяти до двадцяти гривень за штуку.
А ще на базарі продають запчастини до старої «Побєди», горбатого «Запорожця». А якщо знайти знайомих, то через їхніх знайомих можна замовити навіть деталі до знаменитої комсекретарівсько-обкомівської «Чайки».
Ось такий заробіток на минулому на ринку по вулиці Зеленій у Чернівцях. Одні торгуюють раритетом для задоволення, інші продають і купують для своїх колекцій, треті – щоб вижити…
Дмитро ЛУКАНЮК
Радянський союз уже давно канув у Лету, залишивши після себе хрущовки, сумні недобудовані заводи, сяючу лисину Леніна на тодішніх металевих рублях, відкидні ножі, дитячі ляльки та іншу совкову атрибутику.
Однак з минувшиною не все так однозначно.Для одних людей її артефакти – це згадка про тодішні часи, для інших – спосіб заробітку. Нині на Буковині «блошині» ринки не рідкість, і саме тут можна продати чи купити раритетні картини, колекційні видання книг чи монет, почути спогади людей про старі часи. Автор цих рядків також помандрував таким ринком, що знаходиться в обласному центрі на вулиці Зеленій. Проходячи повз ряди старих речей, зловив себе на думці, що потрапив у невеликий музей раритетних цінностей, спогадів та реліквій. Помічаю бабусю, яка сидить на невеликому дерев’яному стільці й сумно дивиться на людей. Поряд із собою старенька розіклала старі вази, столові прибори та кілька годинників. Звертаю увагу на медалі біля її ніг. «Яка ціна нагород? Чи можу поглянути на них?», – питаю у бабусі. Жінка гірко зітхнула і тремтячими руками передала мені дві медалі. У руках відчув їх важкість. На лицевій стороні однієї викарбувано золотою фарбою: «За отвагу». На іншій – «За боевые заслуги». «Якщо заплатите сорок гривень за кожну, то я згодна віддати», – каже бабуся. Виявляється, бойові нагороди вже мають нову, ринкову ціну...
Відтак познайомилися – жінку звати Марія Голуб’як. Щонеділі їде до Чернівців з Мамаївців Кіцманського району, торгувати на ринок «Верхній». «Мій чоловік – ветеран Великої вітчизняної війни. Помер кілька років тому. Багато речей, котрі не потрібні, намагаюсь продати, бо викидати шкода. Медалі чоловіка мені особливо дорогі, хотіла б зберегти, та не можу нічого вдіяти – потрібні кошти на лікування. Держава допомогу не надає, пенсії малі, тож виживаю, як можу», – розповідає Марія Василівна.
Недалеко від нагородного краму бачу вицвілу ляльку та плюшевого ведмедика. За словами жінки, це іграшки її сина, який помер у трирічному віці від застуди.
Уздовж рядів звернув увагу на дідуся, який стояв поряд з ламповою магнітолою. «За двісті гривень віддам. Колись під неї ми з дружиною вперше танцювали на вечорницях, тоді й одразу освідчився їй. Не хочу продавати, бо коли дивлюсь на магнітолу, одразу згадую дружину», – каже чернівчанин Олег Роман. Понишпоривши у кишені, дідусь витягнув ще кілька невеликих ламп, як запасні, поглянув на музичний пристрій і ледь стримав сльози: «Лампи до магнітоли віддам безкоштовно».
На ринку помітив і невеликий бюст Леніна. Його власник – немолодий уже чоловік – також торгував всіляким крамом, віддаючи за безцінь майже раритетні речі. Платівки фірми «Мелодия» – по п’ятнадцять гривень за кожну, ламповий телевізор – за п’ятдесят, невеликий плакат з Юрієм Гагаріним – за двадцять. За Леніна ціна особлива. «Двісті п’ятдесят гривень», – відповів чоловік на моє запитання.
На базарі не тільки торгують, але й спілкуються. Як-от з приводу раритетної військової атрибутики. Чоловік продавав солдатські чоботи часів Другої світової війни, фляжки для води, портсигари, навіть солдатські каски з помітними слідами війни. «Каску за чотириста гривень віддам, чоботи – за двісті», – каже продавець. Так, військова атрибутика і справді користується на блошиному ринку великим попитом. Тут можна придбати й командирський годинник всього за триста гривень, ножі-штики – за сто, гільзи від патронів – від сорока гривень…
На ринку можна побачити й перші радянські касетні плеєри, що були в моді ще у наших батьків, старовинну люстру, котра, мабуть, бачила не одне переродження Чернівців, біжутерію, склянки, одяг буковинських паняночок та срібні й мідні хрестики, каблучки...
Підвищеним попитом на «блошиному» ринку користуються монети минулих століть. Особливо легко купити і продати металеві рублі з зображенням вождя, річниці Великої Перемоги чи Олімпійських ігор. Їх ціна – від п’ятнадцяти до двадцяти гривень за штуку.
А ще на базарі продають запчастини до старої «Побєди», горбатого «Запорожця». А якщо знайти знайомих, то через їхніх знайомих можна замовити навіть деталі до знаменитої комсекретарівсько-обкомівської «Чайки».
Ось такий заробіток на минулому на ринку по вулиці Зеленій у Чернівцях. Одні торгуюють раритетом для задоволення, інші продають і купують для своїх колекцій, треті – щоб вижити…
Дмитро ЛУКАНЮК
0 коментарів