Обережно: вовки йдуть...

Як відомо, вовка ноги годуюють, – у пошуках їжі він здатен бродити цілу ніч, долаючи десятки кілометрів. Ці хижаки водяться і в лісах Чернівецької області. Горяни досі пам′ятають, як у 2005-у році в одному з путильських сіл вовки загризли телицю. Тоді мисливці довго чекали на хижака у засідці, але так і не дочекалися. Три роки тому в лісах Кельменецького району мисливці зустрічали поодиноких вовків. Один з них навіть зайшов на обійстя і накинувся на собаку.
   Отже, вовки йдуть. Нещодавно їх бачили в лісах Путильського району. Через брак їжі сіроманці усе ближче спускаються до людських осель. Це, звісно, лякає людей. Голова Шепітської сільської ради цього району Дмитро Горбан каже, що люди цих тварин остерігаються. «В одному з населених пунктів сіроманці роздерли оленів та дикого кабана. Сподіваємося, що до села вони не спустяться», – каже Дмитро Ілліч.
   Тим часом, як пояснив завідувач сектору мисливства Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Гав′юк, нині на вовків роблять облави.
   «Загалом станом на минулий рік в області налічувалося двадцять вовків. Водяться вони в Берегометському, Путильському, Сторожинецькому лісових господарствах. Ми видали спеціальні дозволи, за котрими мисливці протягом певного часу можуть полювати на цих хижаків. Цього року в Путильському районі вполювали одного вовка. Це був самець. У 2012 році відстріляли дванадцять вовків. Минулого року вовчі зграї були більшими…», – пояснює Василь Васильович.
   Та хоча в області сіроманців офіційно небагато, вони завдають великої шкоди лісовим господарствам. Відомо, що вовки полюють зграями, тож, за словами пана Василя, мисливці не раз виявляли роздерті туші оленів, зайців, кабанів. «Інколи сіроманці заганяють тварину в пастку й вбивають її», – каже Василь Гав′юк.
   Вполювати вовка не так вже й легко. Як розповідають мисливці, ці тварини – хитрі й передбачливі, добре знають, коли виходити на полювання. «Минулого року я з другом вийшов на полювання хижака. Чекали на нього два дні, але він так і не з′явився. Вовки добре відчувають, коли на них полюють, тож, як правило, остерігаються людей. Хіба їх голод заставить», – каже один з мисливців Вижниччини Роман Грек (прізвище на прохання чоловіка змінено).
   Тим часом вовки у пошуках їжі мігруюють не лише у сусідні лісгоспи, а й за кордон   – у Румунію.
   Як зазначає заступник директора національного природного парку «Черемоський» Андрій Юзик, на території Перкалабського науково-дослідного відділення було виявлено п′ять вовків. «Хижаки їдять багато, їм щодня потрібно з′їдати до двох кілограмів м′яса, тому їхніми жертвами стають різні тварини», – каже пан Андрій.
   Та, як мовиться, вовка боятися – в ліс не ходити. Сьогодні багато громадян, які живуть поряд з лісом, носять із собою ножі, ломаки чи навіть зброю. Путильчанин Іван Добрий до лісу ходить по хмиз, щоб розпалити в печі. З вовками хоча й не бачився, та обережність, зрозуміло, не завадить. Тому кожного разу, збираючись до лісу, за пояс кладе мисливський ніж. «Чув, що в сусідніх лісгоспах бувають вовки, тому ніж не завадить. Кілька років тому мені довелось бачити одного з них. На щастя, я тоді був у машині й виїхав з лісу. Хтозна, що могло трапитись, а битись з вовком не дуже й хочеться», – говорить чоловік.
   Чоловік впевнений: якщо не провокувати вовка, то він першим не нападе. За словами Івана Васильовича, ці хижаки схожі на людей. «Моя прабабуся розповідала, що вовки – це ті ж люди, тільки в іншій подобі. Мають свій характер, борються за виживання. Але, на відміну від людей, вони справедливіші», – каже путильчанин.
   І хоча, за легендами, вовкам покровительствує сам святий Юрій, стерегтися таких хижаків все ж потрібно, адже навіть некривдний, на перший погляд, рух може спровокувати сіроманця на агресію… Тому, як радить більшість мисливців, у ліс поодинці краще не ходити.

  Дмитро ЛУКАНЮК